Статичне портфоліо дизайнера на GitHub Pages чи Cloudflare Pages може роками працювати без жодної оплати, і відвідувачі навіть не здогадуються, що за сервер ніхто не платить. Сайт на WordPress, поставлений на класичний безкоштовний хостинг із PHP, поводиться інакше. Досить одній статті потрапити в популярний Telegram-канал, щоб за кілька годин вичерпався добовий ліміт звернень, і до кінця доби відвідувачі бачили замість сторінки повідомлення про призупинений акаунт.
Обидва варіанти чесно називаються безкоштовним хостингом, хоча між ними прірва і в технології, і в тому, що з ними можна робити. Тому питання «чи варто» тут мало що дає. Корисніше з'ясувати, що саме безкоштовне, які обмеження стоять за нулем у рахунку і що з цим можна зробити.
Безкоштовний хостинг сайтів у 2026 році нікуди не подівся, але під цією назвою пропонують дуже різні послуги. Це може бути звичайний віртуальний хостинг із PHP і MySQL, розміщення статичних файлів прямо з Git-репозиторію або безкоштовний рівень хмарної платформи з жорстко порахованими лімітами. Оцінювати доводиться не слово «безкоштовний», а умови конкретного тарифу.
Для навчального проєкту, портфоліо чи невеликого статичного сайту такого хостингу часто вистачає із запасом. Сайту компанії, інтернет-магазину чи проєкту, де кожна година простою коштує грошей, обмеження безкоштовного тарифу можуть не підійти, і якість серверів тут другорядна, бо безкоштовний клієнт просто не отримує договірних гарантій. Нижче розбираємо типи безкоштовного хостингу, актуальні сервіси з їхніми лімітами станом на вересень 2026 року, реальні плюси й мінуси та момент, коли час переходити на платний тариф.
Хостинг, або веб-хостинг, – це інфраструктура, на якій зберігаються файли сайту й працює його серверна частина, щоб сторінки відкривалися в браузері з будь-якого пристрою. Компанію, що надає таку послугу, називають хостинг-провайдером.
Визначення «оренда місця на сервері» досі гуляє довідниками, хоча воно давно застаріло. Сучасний хостинг, крім дискового простору, часто включає процесорний час для скриптів, базу даних, CDN (мережу серверів, яка віддає сторінки з найближчої до відвідувача точки), серверні функції, автоматичне розгортання з репозиторію, SSL-сертифікат, резервні копії й DNS. Одні провайдери продають усе це одним пакетом, інші беруть на себе лише частину, тому безкоштовні хостинги так сильно відрізняються між собою.
Для сайту-візитки більшість цих слів нічого не означає. А от для проєкту з формами, каталогом чи особистим кабінетом кожне з них може виявитися саме тим, чого на безкоштовному рівні немає.
Домен – це адреса, яку людина вводить у браузері, скажімо mozok.net. Хостинг відповідає за те, що відкривається за цією адресою. Домен можна зареєструвати в однієї компанії, а сайт тримати в іншої, бо DNS-записи домену лише підказують браузеру, до якого сервера звертатися. Докладніше про зони, ціни й реєстрацію розповідає наша стаття про доменні імена.
Звідси й поширена плутанина з адресами на безкоштовному хостингу, яку раніше охоче записували до його мінусів. Адреса на кшталт project.provider.com належить провайдеру, це його безкоштовний піддомен. Якщо підключити до того самого акаунта власний example.com, хостинг може лишитися безкоштовним, а платити доведеться тільки реєстратору за саму адресу.
uCoz, Wix, Weblium та інші хмарні конструктори тримають сайти на власних серверах, тож хостинг у них уже вбудований у платформу. Проте окремого хостинг-акаунта з файловим менеджером користувач не отримує й довільну CMS туди не поставить, як на звичайний віртуальний хостинг. Він працює в редакторі та модулях, які дає платформа, а сервер обслуговує вона сама. Це різні категорії продуктів. Нижче ми ще повернемося до того, коли новачкові конструктор зручніший за окремий хостинг.
Сервери, електрика й інженери коштують грошей незалежно від тарифу, тому безкоштовний рівень завжди на щось працює. Найчастіше це воронка продажів, адже частина безкоштовних клієнтів із часом переходить на платні тарифи того самого провайдера, і InfinityFree, приміром, прямо пропонує на своєму сайті порівняти себе з преміум-хостингом партнера iFastNet. Великі платформи на кшталт GitHub чи Cloudflare дають безкоштовний рівень, щоб розробники будували проєкти в їхній екосистемі й згодом платили за командні та комерційні функції. Трапляються й провайдери, які заробляють на рекламі чи власному логотипі на сторінках клієнтів. Але це давно не правило.
За технологією безкоштовний хостинг сьогодні ділиться щонайменше на чотири типи. Окремо від них стоять пробні періоди й кредити, які до постійного безкоштовного тарифу мають лише непрямий стосунок.
Цей варіант найближчий до класичного хостингу, яким його знали ще десять років тому. Ви отримуєте акаунт на сервері, де поруч працюють сотні інших сайтів (звідси англійська назва shared hosting), файловий менеджер, а часто й FTP, підтримку PHP, базу MySQL чи MariaDB, безкоштовний піддомен і нерідко можливість підключити власний домен. Сюди можна поставити WordPress чи іншу PHP-CMS, якщо її вимоги вкладаються в ліміти. Так працюють, наприклад, InfinityFree і Freehostia.
PHP і бази даних на сервері в цьому варіанті немає взагалі, хостинг лише зберігає й роздає файли. Це готові HTML, CSS, JavaScript і зображення, які ви або генератор статичних сайтів підготували заздалегідь. Код лежить у Git-репозиторії, і після кожної зміни сайт автоматично перезбирається та публікується заново. Для документації, портфоліо, лендингу чи блогу на Hugo або Astro такої схеми часто вистачає повністю, а різкий наплив відвідувачів їй страшний значно менше, ніж PHP-сайту, бо роздавати статичні файли з CDN швидко й дешево.
Замінити PHP-хостинг статичний хостинг при цьому не може, у нього інша архітектура, і звичайний WordPress сюди не поставиш. До цього типу належать GitHub Pages і Cloudflare Pages.
Netlify і Vercel виросли зі статичного хостингу, але пішли далі й перетворилися на платформи для цілих вебзастосунків. До статичних файлів тут додаються серверні функції, окремі попередні версії сайту для кожної зміни, збирання проєктів на React, Next.js чи Vue й вбудована аналітика. Традиційним віртуальним хостингом це назвати не можна. Сервера з PHP ви не отримуєте, а розгортаєте застосунок на інфраструктурі платформи й витрачаєте ліміт залежно від фактичного використання.
Окремий світ становлять конструктори, у яких безкоштовний тариф постійний, а хостинг входить у платформу, тож ніхто його окремо не шукає й не налаштовує. Сервера як сутності для користувача там немає взагалі, є редактор і готові модулі. Цю модель ми згадуємо для повноти картини, хоча вона більше стосується конструкторів, ніж хостингу.
Ці три моделі постійно змішують, і звідси береться чимало розчарованих відгуків. Тариф «free forever», тобто безкоштовний назавжди, не має фіксованої дати закінчення. Так працюють InfinityFree, Freehostia з тарифом Chocolate чи Netlify Free. Але «назавжди» тут означає лише відсутність терміну. Умови провайдер може переписати будь-коли, і прецеденти були: Heroku у листопаді 2022 року прибрав безкоштовні тарифи, тож власникам навчальних проєктів довелося терміново шукати, куди переїжджати.
Пробний період працює за зовсім іншою логікою, і плутати його з безкоштовним тарифом не варто. Це повноцінний платний хостинг, яким можна безкоштовно користуватися кілька днів чи тиждень-два. Потім або платите, або йдете. До безкоштовних тарифів це не належить, і поки провайдер відкрито пише про термін і ціну після нього, це звичайна модель продажу. Називати її шахрайством, як робила колись ця стаття, немає підстав.
Кредити найчастіше трапляються в хмарних платформ, які рахують не тариф, а фактичне використання. Вам нараховують баланс або місячний обсяг використання, а коли він закінчується, усе залежить від провайдера. Десь проєкт призупиняють до наступного місяця, десь вимикають окрему функцію, десь просять прив'язати картку й перейти на оплату за фактом.
Шість сервісів нижче закривають різні задачі, тож перед вами не рейтинг із першим і шостим місцем. Умови ми звіряли з офіційними сторінками та документацією провайдерів у вересні 2026 року. Навантажувальних тестів ми не проводили, тому цифри аптайму подаємо так, як їх заявляє сам провайдер.
| Сервіс | Тип | PHP і MySQL | Власний домен | Головне обмеження | Кому підійде |
|---|---|---|---|---|---|
| InfinityFree | Віртуальний хостинг | Так | Так | Добові ліміти звернень і процесора, підтримка через форум | Навчання, тестовий WordPress |
| Freehostia Chocolate | Віртуальний хостинг | Так, одна база на 10 МБ | Так, до 5 доменів | 250 МБ диска, 6 ГБ трафіку на місяць | Дуже маленький тестовий сайт |
| GitHub Pages | Статичний хостинг | Ні | Так | Заборонений для бізнесу, магазинів і SaaS | Портфоліо, документація, відкритий код |
| Cloudflare Pages | Статика, JAMstack | Ні* | Так | 500 збірок на місяць, до 20 000 файлів | Сучасні статичні сайти |
| Netlify Free | Платформа розгортання | Лише функції | Так | 300 кредитів, потім пауза до нового місяця | Фронтенд-проєкти, прототипи |
| Vercel Hobby | Фронтенд-платформа | Лише функції | Так | Тільки особисте некомерційне використання | Особисті проєкти |
* Функції Cloudflare Pages виконуються на інфраструктурі Workers і з класичним PHP-сервером нічого спільного не мають.
InfinityFree згадують першим, коли мова заходить про безкоштовний віртуальний хостинг із PHP. На офіційному сайті InfinityFree тариф описано як «free forever», без пробних періодів, і в нього входять 5 ГБ диска, необмежений трафік, PHP 8.3, MySQL 8.0 або MariaDB 11.4, безкоштовні SSL-сертифікати й піддомени та підключення власного домену. WordPress ставиться через інсталятор Softaculous, у якому, за словами провайдера, понад 400 скриптів. Аптайм провайдер заявляє на рівні 99,9%, а рекламу на сайти клієнтів обіцяє не вставляти ніколи.
Цифра «необмежений трафік» потребує пояснення, бо обмеження в цього хостингу все-таки є, просто інші. На практиці сайт упирається не в гігабайти, а в добові ліміти на кількість звернень до файлів і процесорний час, а також у ліміт на кількість файлів в акаунті. Якщо сайт їх перевищує, акаунт автоматично вимикають приблизно на добу (так виглядають повідомлення про призупинення, які власники сайтів публікують на форумі провайдера). Пошти серед можливостей безкоштовного тарифу немає, а допомогу шукають у базі знань і на форумі спільноти.
Freehostia добре показує, наскільки скромним буває класичний безкоштовний хостинг. Тариф Chocolate дає 250 МБ диска, 6 ГБ трафіку на місяць, до п'яти доменів, три поштові скриньки й одну базу MySQL обсягом 10 МБ. Для сторінки-візитки чи тестового скрипта цього досить. WordPress із темою, парою плагінів і картинками впишеться в такі рамки хіба що на старті, а 10 МБ бази заповняться швидше, ніж здається.
Водночас провайдер заявляє цілодобову підтримку з тикет-системою, аптайм 99,9% і безкоштовні сертифікати Let's Encrypt, а сам себе на головній сторінці називає хостингом без реклами.
Сайт на GitHub Pages публікується прямо з репозиторію, тож окремо завантажувати файли на сервер не доводиться. Із безкоштовним акаунтом GitHub Free це працює для публічних репозиторіїв, а для приватних потрібен платний план Pro, Team чи Enterprise. Документація GitHub обмежує опублікований сайт 1 ГБ, радить тримати репозиторій у тих самих межах і встановлює м'які ліміти у 100 ГБ трафіку на місяць та 10 збірок на годину. Власний домен і HTTPS підтримуються.
Для більшості особистих сайтів цих лімітів вистачає із запасом, і проблемою частіше стають правила використання. GitHub прямо забороняє використовувати Pages як безкоштовний хостинг для онлайн-бізнесу, інтернет-магазину чи будь-якого сайту, що насамперед обслуговує комерційні транзакції або продає програмне забезпечення як сервіс. Передавати через такий сайт паролі чи номери карток теж не можна. Тому в добірці «безкоштовний хостинг для магазину» GitHub Pages робити нічого, його сценарій інший, а саме портфоліо, документація, проєкти з відкритим кодом і особисті сторінки.
Для статичних проєктів Cloudflare пропонує, мабуть, найщедрішу безкоштовну модель із цих шести. Запити до статичних файлів не тарифікуються ні на безкоштовному, ні на платному плані, і документація пише про це прямо. На Free натомість обмежено збирання й розмір сайту: 500 збірок на місяць, одна збірка одночасно з тайм-аутом 20 хвилин, до 20 000 файлів на сайт, до 25 МіБ на файл і до 100 власних доменів на проєкт.
Серверну логіку в цьому сервісі пишуть у Pages Functions, які запускаються за запитом відвідувача. Вони працюють на тій самій інфраструктурі, що й Cloudflare Workers, і на безкоштовному плані ділять із ними спільну квоту 100 000 запитів на добу, яка обнуляється опівночі за UTC. Функції, отже, є. Але класичним PHP-хостингом Cloudflare Pages від цього не стає, бо йдеться про невеликі функції на JavaScript чи TypeScript зі своєю моделлю виконання.
На Netlify безкоштовний тариф рахують у кредитах, яких дають 300 на місяць без терміну дії самого тарифу. Кожна публікація робочої версії сайту коштує 15 кредитів, гігабайт трафіку 20, десять тисяч запитів 2, гігабайт-година обчислень 10, а надсилання форм не тарифікується. Власні домени з SSL, глобальний CDN, серверні функції й необмежені попередні версії для перевірки змін у Netlify Free теж входять.
Арифметика тут проста й трохи несподівана: двадцять публікацій на місяць з'їдають весь ліміт навіть без відвідувачів, так само як 15 ГБ трафіку без жодного оновлення. Коли кредити закінчуються, докупити їх на безкоштовному тарифі не можна. Проєкти просто стають на паузу до початку наступного місячного циклу. Зате й сюрпризів у рахунку не буде.
Безкоштовний план Vercel називається Hobby. І це юридично точна назва. Правила чесного використання дозволяють його лише для особистих некомерційних проєктів. Комерційним Vercel вважає будь-яке розгортання, з якого хтось отримує фінансову вигоду, включно з найманим розробником чи підрядником, який пише код. У документації прикладів кілька: прийом оплат від відвідувачів, рекламу товарів чи послуг, гроші за створення або підтримку сайту, сайти, основна мета яких партнерські посилання, і будь-яку рекламу на кшталт Google AdSense. Збір донатів комерцією не вважається.
Отже, клієнтський проєкт, бізнес-сайт чи магазин на Hobby розміщувати не можна, для цього існують плани Pro та Enterprise. Ресурсів для особистого проєкту Hobby дає досить: до 100 ГБ швидкого трафіку, мільйон викликів функцій і 4 години активного процесорного часу на місяць, до 100 розгортань на добу та до 50 доменів на проєкт. Перевищили ліміт, і в більшості випадків функцію доведеться чекати 30 днів.
Нуль на старті залишається головною перевагою. Навчальний проєкт, прототип, хобі-сайт чи портфоліо можна запустити сьогодні, не виділяючи бюджет і не вирішуючи, чи платити за рік наперед.
Безкоштовний акаунт зручний і як полігон, на якому можна вчитися без страху щось зламати. На ньому без жодних зобов'язань пробують технологію: ставлять WordPress і дивляться, як він поводиться з вибраною темою, збирають сайт генератором статики, налаштовують автоматичну публікацію з Git або вперше в житті завантажують файли на сервер. Помилки тут коштують лише часу.
Банківську картку для безкоштовного хостингу просять далеко не завжди, і для новачка це вагомий аргумент. Netlify прямо пише, що за безкоштовний тариф нічого не списує, для GitHub Pages вистачає звичайного акаунта GitHub. Утім, так роблять не всі. Частина хмарних провайдерів просить картку навіть для безкоштовного рівня, щоб відсікати зловживання.
Власний домен давно перестав бути привілеєм платних тарифів, і на безкоштовному хостингу його підключають так само. InfinityFree, Cloudflare Pages, Netlify, GitHub Pages і Vercel дозволяють підключити свою адресу, тож відвідувач бачить example.com, а не довгий технічний піддомен. Платити в такому разі треба лише за реєстрацію домену.
HTTPS тепер теж зазвичай у комплекті. Колись безкоштовний хостинг асоціювався з адресою на http:// і попередженням браузера, а сьогодні безкоштовний SSL-сертифікат дають усі шість сервісів із таблиці вище.
Головний недолік безкоштовного хостингу – обмеження ресурсів і відсутність гарантій того рівня сервісу, який отримує клієнт на платному тарифі. Решта мінусів випливає з цих двох. Набір у кожного провайдера свій. Тому нижче вони описані як можливі обмеження, які варто перевірити, а не як характеристика всіх безкоштовних хостингів разом.
Лімітувати можуть дисковий простір, трафік, процесорний час, кількість одночасних PHP-процесів, розмір бази, кількість збірок, викликів функцій чи файлів. Обсяг диска серед них найменш цікавий. Сайт частіше впирається в процесор чи кількість звернень, як на InfinityFree, або в місячний баланс кредитів, як на Netlify. А називати весь безкоштовний хостинг «надзвичайно повільним» просто некоректно, бо перевантажений віртуальний сервер і CDN Cloudflare, що роздає статичні файли, працюють за зовсім різною логікою.
SLA, тобто договірної гарантії доступності з компенсацією за простій, на безкоштовних тарифах зазвичай немає. Навіть коли провайдер пише «99,9% uptime», це заява в рекламних матеріалах, а не зобов'язання перед вами. Для хобі-сайту такий розклад нормальний. Для магазину, у якого година простою означає втрачені замовлення, вже ні.
Ризик паузи з'явився разом із хмарними тарифами на кредитах і лімітах. На Netlify вичерпані кредити зупиняють проєкти до наступного місяця, на Vercel Hobby перевищення ліміту здебільшого означає 30 днів очікування, на InfinityFree акаунт тимчасово вимикають після перевищення добових лімітів. Зазвичай дані при цьому не видаляються, проте відвідувачі якийсь час бачать заглушку замість сторінки.
Буває, що безкоштовний тариф просто забороняє ваш сценарій, хоч би скільки ресурсів у ньому лишалося. Так влаштовані два сервіси з нашої таблиці. Vercel Hobby дозволено лише для особистих некомерційних проєктів, GitHub Pages не можна використовувати як хостинг для бізнесу чи магазину. Тому умови використання й правила чесного використання треба читати до розгортання, а не після листа від служби підтримки.
В одних провайдерів безкоштовні клієнти мають лише базу знань і форум спільноти, як на InfinityFree, в інших звернення обробляють із нижчим пріоритетом. Freehostia при цьому заявляє цілодобову підтримку з тикетами навіть на безкоштовному тарифі. Тож «підтримки немає взагалі» звучить надто категорично. Канал підтримки конкретного провайдера краще перевірити ще до реєстрації.
Про резервні копії краще нічого не припускати заздалегідь, ні в хороший, ні в поганий бік. Одні безкоштовні тарифи роблять копії, інші ні, і в будь-якому разі власник сайту повинен мати власну копію файлів і бази. Зі статичними сайтами простіше, бо код і так лежить у Git-репозиторії та на комп'ютері розробника.
Пошта на своєму домені – ще одне слабке місце. Безкоштовний веб-хостинг часто або не має її зовсім, або дає кілька скриньок із жорсткими лімітами (у Freehostia їх три), тож для ділового листування пошту зазвичай все одно беруть окремо.
У статичного хостингу немає PHP і MySQL, і в переліку мінусів це виглядає дивно. Насправді йдеться про іншу архітектуру. Якщо сайту потрібна серверна частина, його доведеться або перебудувати під статику з функціями, або взяти хостинг із PHP. На безкоштовному віртуальному хостингу база, навпаки, є, але невелика й під спільним навантаженням.
Попередня редакція матеріалу запевняла, що безкоштовний хостинг обов'язково показує нав'язливу рекламу, продає персональні дані, заражає комп'ютери відвідувачів і що більшість CMS на нього не встановити. У такій загальній формі жодна з цих тез не тримається. InfinityFree обіцяє не розміщувати рекламу на сайтах клієнтів, Freehostia називає себе хостингом без реклами, а WordPress на безкоштовний PHP-хостинг ставиться штатним інсталятором. Деякі провайдери справді додають на сторінки свою рекламу чи логотип, тож умови треба читати, але це властивість конкретного тарифу, а не безкоштовного хостингу загалом.
З безпекою історія схожа, і стара стаття тут теж перебільшувала. Ризик визначають ізоляція акаунтів на сервері, актуальність програм, паролі, код самого сайту та його налаштування. Ціна тарифу сама по собі нічого не доводить. Безкоштовний план може давати менше інструментів захисту й менше гарантій, але застарілий WordPress із покинутими плагінами зламають і на дорогому хостингу.
Окремого штрафу в ранжуванні за безкоштовний хостинг не існує, пошуковик оцінює сторінки, а не рахунок за сервер. Проблеми з пошуком мають конкретні технічні причини: часта недоступність сайту, повільна відповідь сервера, заблоковані пошукові роботи, неможливість налаштувати редиректи чи відсутність HTTPS. Стара теза, що «Google не любить адреси безкоштовних хостингів», теж не підтверджується. Якщо ж проєкт розрахований на роки, з першого дня краще працювати на власному домені, тоді при переїзді на інший хостинг адреси сторінок і вся історія домену залишаться з вами.
Безкоштовний хостинг для сайту нормально працює там, де простій не коштує грошей, а правила тарифу не суперечать задачі. Типові сценарії такі:
Комерційному сайту компанії, інтернет-магазину, клієнтському проєкту, сайту з передбачуваним трафіком і вимогами до аптайму, а також проєктам із чутливими даними, важливими формами чи великою базою даних зазвичай практичніше на платному хостингу. І не тому, що платне завжди якісніше. Такому сайту потрібні договірні зобов'язання, передбачувані ресурси, підтримка й право на комерційне використання, а безкоштовний тариф нічого з цього не обіцяє.
Ось приклад із сайтом невеликої майстерні, що приймає замовлення через форму й отримує кілька заявок на тиждень. Якщо через паузу чи перевищений ліміт він тиждень не працюватиме, втрати майже напевно перевищать ті кілька доларів на місяць, які коштує базовий платний тариф, тож переносити такий сайт на безкоштовний план заради економії немає сенсу.
Коли порівнюєте переваги та недоліки провайдера, дивіться не на рекламний банер, а на сторінку тарифів, документацію й умови використання. Мінімальний список питань такий:
З усього списку найбільше розповідає одне питання, і воно не про гігабайти. Що станеться, коли сайт упреться в ліміт? Може вимкнутися окрема функція, може стати на паузу весь проєкт, сервер може штучно пригальмовувати сайт, а може платформа просто покаже пропозицію перейти на платний тариф. Для блогу на сотню відвідувачів на день різниця між цими сценаріями майже непомітна. Для сайту, на який раптом прийшов трафік із новин, вона вирішальна.
Постійного безкоштовного тарифу в українського провайдера, який можна було б чесно рекомендувати, ми не знайшли. Великі українські хостери, як-от HOSTiQ, Hostpro чи Хостинг Україна, пропонують тестові періоди від п'яти днів до місяця, тобто перевірку перед покупкою, а не безкоштовний тариф. Для користувача з України це не проблема. Провайдер зовсім не мусить бути українською компанією.
Важливіше перевірити, чи відкривається сервіс з України і як швидко сервер відповідає вашій аудиторії. Далі варто подивитися, як платити, якщо захочете перейти на платний тариф, якою мовою і як швидко реагує підтримка, чи немає в умовах обмежень за країною і де фізично стоять сервери, якщо для проєкту це має значення, наприклад через вимоги до зберігання даних.
WordPress потребує PHP, бази даних MySQL або MariaDB, диска з правом запису й достатніх лімітів на процесор і пам'ять. Безкоштовний PHP-хостинг усе це дає, різниця лише в запасі ресурсів. InfinityFree підтримує PHP 8.3, MySQL і MariaDB, SSL і ставить WordPress через Softaculous, тож технічно запустити сайт можна без жодних обхідних шляхів.
Для бізнес-сайту на WordPress цього мало, і перед запуском доведеться пройтися ще по кількох пунктах. Треба оцінити, чи витримають процесорні ліміти кешування, пошук і конструктор сторінок, хто робить бекапи, куди звертатися, коли сайт упав, скільки відвідувачів потягне акаунт і звідки підуть листи з форм. Сильні й слабкі сторони самої системи ми окремо розбирали в огляді WordPress, а якщо движок ще не вибраний, допоможе порівняння CMS.
GitHub Pages і Cloudflare Pages для звичайного WordPress не підходять. PHP там немає. Існують схеми, коли WordPress працює окремо як адмінка, а на статичний хостинг вивантажується вже згенерований сайт (так званий headless-підхід). Але це просунутий сценарій для розробників, а не спосіб безкоштовно запустити блог.
Безкоштовний хостинг дає інфраструктуру, а решта лягає на вас, тобто завантаження файлів або встановлення CMS, оновлення, теми, плагіни й бекапи. У хмарному конструкторі хостинг уже вшитий у платформу, редактор і модулі інтегровані, а адмініструвати сервер не потрібно.
Якщо людина просто хоче зробити сайт і безкоштовно його опублікувати, не розбираючись із FTP і базами даних, конструктор, де безкоштовний тариф не має кінцевої дати, часто виявляється простішим шляхом. У uCoz, наприклад, тариф Free постійний, і хостинг там входить у платформу, тож замість серверного акаунта ви одразу отримуєте робочий сайт. Порівняння конструкторів із безкоштовним стартом зібране в рейтингу найкращих конструкторів сайтів, а весь шлях від ідеї до запуску описано в інструкції про те, як створити сайт самостійно.
Порада «переходьте, коли сайт стане серйозним» нічого не дає, бо серйозність ніхто не вимірює. Сигнали бувають цілком конкретні: ви регулярно підходите до лімітів або вже хоч раз ловили паузу. Сайт почав приносити гроші, і разом із заявками з'явилося комерційне використання, яке безкоштовний тариф може забороняти, а заодно потреба в пошті на своєму домені, автоматичних резервних копіях, тестовій копії для оновлень та інструментах безпеки. Бракує процесора чи бази. Трафік із хобі перетворився на те, від чого залежать продажі. Кожен із цих пунктів уже привід порахувати, скільки коштує година простою, і порівняти це з ціною тарифу.
Переїзд пройде спокійно, якщо з самого початку тримати дві звички: зберігати в себе актуальну копію коду й бази даних, а домен реєструвати на себе й керувати DNS самостійно. Тоді зміна хостингу зводиться до перенесення файлів і правки записів, а адреси сторінок залишаються колишніми. Із закордонних платних варіантів можна почати з наших оглядів Bluehost і HostGator.
Безкоштовний хостинг у 2026 році цілком годиться для навчання, портфоліо, прототипу чи невеликого статичного проєкту, якщо сервіс підібраний під архітектуру сайту, а ліміти й правила використання прочитані заздалегідь.
Для комерційного чи критичного сайту все вирішує інше: чи влаштовують власника гарантії, ресурси, підтримка й умови безкоштовного тарифу. А якщо потрібен просто сайт без адміністрування сервера, почніть із конструктора.
Хостингом називають інфраструктуру, на якій зберігаються файли сайту й працює його серверна частина, щоб сайт був доступний в інтернеті. Послугу надає хостинг-провайдер, і сьогодні вона часто включає ще базу даних, CDN, SSL, резервні копії та автоматичне розгортання.
Так називають тариф або рівень послуги, за який не треба платити, поки проєкт укладається в ліміти провайдера. Ним може бути віртуальний хостинг із PHP, статичний хостинг, безкоштовний рівень хмарної платформи або хостинг у складі конструктора.
Обмежені ресурси й відсутність гарантій, які зазвичай отримує платний клієнт, насамперед договірного аптайму та пріоритетної підтримки. Конкретні обмеження в кожного провайдера свої: в одного це добовий ліміт звернень, в іншого місячні кредити чи заборона комерційного використання.
Нульова вартість на старті, можливість вчитися й тестувати технології без зобов'язань, запускати прототипи та особисті проєкти. Багато таких тарифів уже включають SSL і дозволяють підключити власний домен.
Так, якщо провайдер дає PHP і базу даних потрібних версій із достатніми лімітами. Приміром, InfinityFree підтримує PHP 8.3 і MySQL та встановлює WordPress через Softaculous, але для робочого сайту спершу варто оцінити процесорні ліміти, бекапи й підтримку.
Так, InfinityFree, наприклад, обіцяє не вставляти рекламу на сайти клієнтів, Freehostia теж позиціонує свій хостинг як безрекламний. Умови перед реєстрацією все одно варто перечитати, бо провайдери їх періодично змінюють.
На багатьох безкоштовних тарифах так, зокрема в InfinityFree, Cloudflare Pages, Netlify, GitHub Pages і Vercel. Платити доведеться лише за реєстрацію самого домену.
Прямого штрафу за безкоштовний хостинг немає. Позиції можуть просідати через простої, повільну відповідь сервера, недоступність для пошукових роботів або неможливість налаштувати редиректи.
Технічно деякі платформи це дозволяють, але спершу треба перевірити комерційні умови, ліміти, безпеку, прийом платежів і гарантії. GitHub Pages для магазинів і бізнесу прямо не призначений, Vercel Hobby дозволено лише для некомерційного використання, тож для справжнього магазину практичніший платний хостинг або спеціалізована платформа.
Хостинг дає інфраструктуру, а CMS, файли й оновлення лишаються на вас. Конструктор дає готове середовище для створення сайту, у яке хостинг уже входить.
Коли потрібні гарантії й підтримка, сайт приносить гроші, ресурси закінчуються або умови безкоштовного тарифу не дозволяють ваш сценарій.