Система керування контентом – це програма, через яку власник сайту й редактори створюють, структурують і оновлюють матеріали, не редагуючи руками кожен HTML-файл. Ви пишете текст у звичайному редакторі, а система сама складає з нього сторінку за шаблоном.
Принципова відмінність CMS від хмарного конструктора – у тому, кому належить інфраструктура. CMS ви ставите на власний хостинг, самі керуєте базою даних, шаблонами й кодом, самі оновлюєте систему. У конструкторі все це робить платформа, а ви працюєте в межах того, що вона дозволяє. Обидва підходи робочі, просто відповідальність розподілена по-різному.
Цей рейтинг про перший варіант, тобто про системи, які ви ставите й контролюєте самі. Якщо потрібне хмарне рішення без адміністрування, дивіться рейтинг конструкторів сайтів.
Коротко про розстановку сил. WordPress залишається найбільш масовою системою з великим відривом. OpenCart і PrestaShop заточені під торгівлю. Drupal і TYPO3 живуть у складних корпоративних проєктах. MODX орієнтований на розробників. Joomla займає середину між простотою WordPress і архітектурною складністю Drupal.
| Місце | CMS | Найкраще для | Складність | Магазин |
|---|---|---|---|---|
| 1 | WordPress | Більшості сайтів | Низька або середня | Через WooCommerce |
| 2 | OpenCart | Магазинів в Україні | Середня | Це основа системи |
| 3 | Drupal | Складних і корпоративних проєктів | Висока | Через модулі |
| 4 | Joomla | Корпоративних сайтів і порталів | Середня | Через розширення |
| 5 | MODX | Кастомної розробки | Середня або висока | Через доповнення |
| 6 | PrestaShop | Міжнародної торгівлі | Середня | Це основа системи |
| 7 | TYPO3 | Мережі сайтів і багатомовних проєктів | Висока | Через розширення |
Усі сім систем мають відкритий код і не беруть грошей за саму ліцензію. Якщо коротко, то універсальний вибір – WordPress, магазин в Україні – OpenCart, складна корпоративна структура – Drupal, універсальна альтернатива WordPress – Joomla, кастомна розробка під конкретне завдання – MODX, міжнародний магазин – PrestaShop, мережа сайтів однієї організації – TYPO3.
Ми не розгортали сім тестових сайтів, тому обіцянок про власні заміри тут не буде. Перевірено за офіційними сайтами й документацією станом на 1 вересня 2026 року: чи розвивається система, які версії актуальні, як влаштоване редагування контенту, що з шаблонами й розширеннями, які є SEO-можливості, як реалізована торгівля, як виглядає модель оновлень і безпеки, які ролі й права можна налаштувати, як система тримає навантаження, як працює багатомовність, які вимоги до хостингу, наскільки живою є спільнота розробників.
Окремим критерієм була практичність для України. Для WordPress, OpenCart і PrestaShop це питання конкретне: чи є українська локалізація, модулі для Нової пошти й Укрпошти, українські платіжні системи, фіскалізація, вивантаження на маркетплейси. Для Drupal, TYPO3 і MODX локальні інтеграції важать менше, там вирішують архітектура, безпека й наявність розробників, які з цим працюють.
Цифри тут промовисті. За даними W3Techs на 1 вересня 2026 року WordPress працює на 40,7% усіх сайтів в інтернеті й займає 58,9% ринку систем керування контентом. Найближча CMS у цьому рейтингу, Joomla, має 1,7%. Це не перевага, а інша вагова категорія.
Але перше місце тут не через популярність саму по собі, а через наслідки цієї популярності. Під WordPress існує стільки тем, плагінів і готових рішень, що майже будь-яку типову задачу можна закрити без розробки. Знайти виконавця нескладно й недорого. Хостинг під нього є в кожного провайдера, часто зі встановленням в один клік. Блоковий редактор дозволяє збирати сторінки візуально, не чіпаючи код.
Що змінилося за останні роки. Редагування остаточно переїхало в блоковий формат: сторінка збирається з блоків, а редагувати таким чином можна вже не лише вміст, а й шапку, підвал і шаблони сторінок. Для власника це означає, що частину правок, які раніше вимагали верстальника, тепер робить редактор мишею. AI у WordPress реалізований переважно через плагіни, а не в ядрі, і це важлива різниця: якість таких доповнень доводиться оцінювати самостійно.
Окремо про торгівлю, бо стара версія цієї статті стверджувала, що WordPress не годиться для великих магазинів. Це занадто категорично. WooCommerce тягне й великі каталоги, питання лише в тому, що зі зростанням магазину дедалі більше важать архітектура хостингу, кешування, стан бази даних і якість плагінів. Просто для проєкту, де торгівля є основою бізнесу з першого дня, спеціалізована платформа часто виявляється простішою в експлуатації.
Слабке місце теж варто назвати точно. Проблема зазвичай не в ядрі WordPress, а в наборі плагінів, які власник поставив три роки тому й жодного разу не оновив. Велика екосистема означає, що комусь треба стежити за якістю розширень, сумісністю з версіями PHP, покинутими плагінами й резервними копіями. Сама по собі система від наявності сторонніх доповнень небезпечною не стає.
Підходить для блогів, сайтів компаній, медіа, портфоліо, баз знань, сайтів із підпискою, магазинів на WooCommerce і десятків інших сценаріїв.
OpenCart у старій версії статті згадувався побіжно, і це було несправедливо. Для українського інтернет-магазину це одна з найпрактичніших систем з відкритим кодом, і причина не в технічній перевазі, а в екосистемі навколо.
Сама система безкоштовна й розрахована саме на торгівлю. У ядрі товари з характеристиками й варіантами, категорії, покупці, замовлення, звіти, багатовалютність, багатомовність, керування макетами сторінок і каталог розширень.
Тепер важливе уточнення, яке в оглядах зазвичай губиться. Інтеграції з Новою поштою, Укрпоштою, LiqPay, WayForPay, фіскалізацією та вивантаженням на Rozetka і Prom – це не частина ядра OpenCart, а сторонні модулі. Їх багато, вони підтримуються українськими розробниками, частина безкоштовна, частина платна. Фактично саме через цю кількість готових локальних модулів OpenCart і став популярним в Україні: знайти й поставити потрібну інтеграцію тут швидше, ніж на будь-якій іншій системі зі списку.
Практична деталь для тих, хто вибирає між системами для магазину. Подивіться не на функції ядра, а на те, скільки коштує зібрати саме ваш набір інтеграцій. Магазин, якому потрібні Нова пошта, дві платіжні системи, фіскальний чек і вивантаження на маркетплейс, на OpenCart зазвичай збирається з готових модулів за кілька днів. На системі, під яку таких модулів немає, ті самі задачі перетворюються на замовну розробку з відповідним бюджетом.
Наслідок теж передбачуваний. Магазин на OpenCart зазвичай складається з ядра плюс десяти-п'ятнадцяти модулів від різних авторів, і оновлювати цю конструкцію треба обережно. Перед великим оновленням копія обов'язкова.
Порівнювати OpenCart із WordPress як універсальну CMS не варто. Для блогу, медіа чи контентного порталу він не призначений, там логічніші перші, третій або четвертий пункти цього рейтингу.
Описувати Drupal як складну систему винятково для програмістів у 2026 році вже неправильно. Проєкт розділився на два продукти, і це головна новина останніх років.
Drupal CMS – це варіант, який сама команда рекомендує більшості сайтів. Він орієнтований на маркетологів і редакторів, приходить із розумними налаштуваннями за замовчуванням і готовими шаблонами сайтів, тобто починати доводиться не з порожнього конструктора. Drupal Core залишився тим, чим був: набором будівельних блоків для розробників, які збирають систему під себе з нуля.
Сильні сторони Drupal лежать там, куди WordPress дістає з труднощами. Структурований контент із власними типами матеріалів і полями, гнучкі ролі й права аж до окремого поля, редакційні процеси з погодженням, серйозна багатомовність, робота як API-платформи для зовнішніх додатків, масштабування під навантаження. Проєкт позиціонує себе як повністю композитну платформу з відкритим кодом і вбудованими можливостями AI, до якої можна підключити будь-яку модель без прив'язки до одного постачальника.
AI тут не плагін збоку, а частина напряму розвитку продукту. Це відрізняє Drupal від WordPress, де подібні можливості приходять від сторонніх розробників і живуть окремим життям від ядра.
Називати Drupal найзахищенішою CMS не варто, такі оцінки надто абсолютні. Коректніше сказати, що в проєкту сильна модель безпеки й окрема команда, яка займається вразливостями, і що його часто обирають там, де вимоги до контролю доступу й керованості високі.
Поріг входу все одно вищий за WordPress, і це не мінус, а плата за гнучкість. Для сайту на п'ять сторінок Drupal буде надлишковим, для порталу університету чи мережі сайтів установи – доречним.
Joomla у старих оглядах регулярно описують як систему з проблемами безпеки й індексації. Жодне з цих тверджень не має під собою актуальних підстав, і повторювати їх немає сенсу. Проєкт живий, актуальна лінійка – Joomla 6.
Місце Joomla – посередині. Вона складніша за WordPress на старті, бо структура меню, матеріалів і модулів вимагає розібратися в логіці, зате частину речей уміє з коробки без плагінів. Багатомовність вбудована в ядро, а не додається розширенням. Система прав користувачів гнучкіша, ніж стандартні ролі WordPress. Керування структурою сайту через меню й позиції модулів дає більше контролю над тим, що де показується.
Через це Joomla історично добре почувається на корпоративних сайтах, порталах, сайтах спільнот і організацій, де важлива структура й розмежування доступу, а не швидкість запуску блогу.
Практичний приклад, де Joomla виграє. Сайт організації, у якої є три мовні версії, кілька відділів зі своїми редакторами й вимога, щоб редактор одного відділу не міг правити чужі розділи. У WordPress це збирається з кількох плагінів, які треба узгодити між собою й підтримувати. У Joomla більшість цього налаштовується штатними засобами, і конструкція виходить простішою в обслуговуванні.
Зворотний бік – менша екосистема. Розширень і шаблонів під Joomla значно менше, ніж під WordPress, і фахівців знайти складніше. Це варто врахувати, якщо сайт передається на підтримку сторонньому підряднику.
Стара характеристика MODX як «твердого середнячка» нічого не пояснювала. Насправді MODX вирішує конкретну задачу: дає розробнику керувати розміткою повністю, без нав'язаної архітектури теми.
У WordPress чи Joomla ви працюєте в межах того, як влаштована обрана тема. У MODX ви пишете шаблон самі, з нуля, і система підставляє в нього контент. Немає готового набору сторінок, немає обов'язкових блоків, немає зайвого коду у виводі. Структура контенту теж описується під проєкт: власні поля, власні типи ресурсів, власна логіка.
Тому MODX часто беруть студії для корпоративних сайтів, де дизайн зроблений з нуля й треба відтворити його точно, а не підганяти під чужу тему. Правильніше називати його системою керування контентом із сильним ухилом у розробку, а не фреймворком замість CMS.
Є ще один сценарій, у якому MODX виглядає доречно, – довгі проєкти. Сайт, зібраний зі своїх шаблонів без десятка сторонніх плагінів, менше залежить від того, чи оновлює хтось ці плагіни через три роки. Менше зайвого коду означає й менше поверхонь для проблем, хоча за це доводиться платити більшим обсягом початкової роботи.
Кому не підійде: людині, яка хоче поставити систему, увімкнути тему й п'ять плагінів і запуститися за вечір. Для цього сценарію WordPress швидший у рази.
PrestaShop – французька платформа для електронної комерції з відкритим кодом. Вихідний код у варіанті Classic завантажується безкоштовно й ставиться на власний хостинг; окремо є хмарний варіант, де технічну частину бере на себе сам сервіс.
Порівняно з OpenCart у PrestaShop зазвичай сильніша робота з великими каталогами, характеристиками й варіантами товарів, податками та валютами, а міжнародна складова опрацьована глибше. Це логічний вибір для магазину, який продає в кілька країн або планує це робити.
Для суто українського магазину картина інша. Локальних модулів під PrestaShop менше, ніж під OpenCart, українських фахівців теж, а більшість переваг платформи стосується сценаріїв, які локальному продавцю не потрібні. Ставити PrestaShop вище за OpenCart тільки через світову популярність було б помилкою.
Ще одна річ, яку варто врахувати при виборі між двома магазинними системами, – модулі. У PrestaShop частина потрібних доповнень платна, і бюджет на них може виявитися помітним. Порахуйте вартість конкретного набору модулів під ваші задачі до старту, а не після того, як магазин уже зібрано наполовину.
І традиційне нагадування: відкритий код означає безкоштовне ядро, а не безкоштовний проєкт. Хостинг, тема, потрібні модулі й робота розробника оплачуються окремо.
TYPO3 визначає себе як корпоративну систему керування контентом із відкритим кодом, і це не маркетингова фігура мови, а точний опис ніші. Систему беруть там, де одна організація веде десятки сайтів кількома мовами силами кількох редакційних команд.
Її сильні сторони: керування мережею сайтів з однієї адмінки, глибока багатомовність із перекладами на рівні окремих елементів, детальні права доступу для редакторів, узгодження публікацій, структуроване зберігання контенту. У Європі TYPO3 традиційно поширений в університетах, державних установах і великих компаніях.
Показовий приклад того, як TYPO3 відрізняється від решти. В інших системах кілька сайтів зазвичай означає кілька окремих встановлень, які оновлюють по черзі. У TYPO3 це одна система, одне дерево сторінок і одні налаштування прав на всі сайти одразу. Коли сайтів двадцять, різниця в обслуговуванні виходить кратною.
Для більшості читачів цієї статті вона не підійде, і це нормально. Невеликому блогу, лендингу чи сайту компанії TYPO3 дасть лише зайву складність. Впровадження й підтримка тут вимагають досвідченого інтегратора, і бюджет проєкту починається на іншому рівні.
Не кожна CMS зобов'язана бути універсальною, і в деяких задачах вузький інструмент виграє в будь-якої з семи систем вище. MediaWiki створена для вікі й енциклопедій. Ghost зроблений для видань і розсилок. Форумні движки на кшталт phpBB чи Flarum роблять спільноти краще за будь-який універсальний рушій, і про них є окремий матеріал. Якщо у вас саме така задача, дивіться спершу в бік спеціалізованого рішення.
Варто сказати й про те, чого в цьому рейтингу немає. Ми не включали сюди WooCommerce, бо це не окрема система, а торговий модуль для WordPress, і порівнювати його з CMS некоректно. Не включали й хмарні платформи на кшталт Shopify чи Wix: вони вирішують ту саму задачу, але за іншою моделлю, де інфраструктурою керує постачальник. За часткою ринку Shopify і Wix стоять одразу за WordPress, випереджаючи всі решта систем із цього списку, і це добре показує, куди зміщується попит.
| Проєкт | Що розглянути |
|---|---|
| Універсальний сайт або блог | WordPress |
| Інтернет-магазин в Україні | OpenCart |
| Магазин на кілька країн | PrestaShop |
| Складний корпоративний портал | Drupal |
| Сайт організації зі структурою й правами | Joomla |
| Сайт із дизайном з нуля під розробника | MODX |
| Мережа сайтів кількома мовами | TYPO3 |
Це орієнтири, а не технічні обмеження. Магазин можна зробити на WordPress, а корпоративний сайт на Joomla чи Drupal однаково успішно. Питання не в тому, чи здатна система виконати задачу, а в тому, скільки зусиль на це піде і хто потім це підтримуватиме.
І ще одне спостереження, яке економить нерви. Найпоширеніша система не є автоматично найкращою для вашого проєкту, але вона майже завжди найдешевша в підтримці, бо фахівців більше й вони конкурують між собою. Якщо між двома варіантами різниця невелика, вибір на користь поширенішого зазвичай окупається саме на цьому.
Усі сім систем із рейтингу мають відкритий код і не беруть ліцензійних платежів. Звідси поширений висновок, що сайт на CMS нічого не коштує, і це неправда.
Безкоштовним є ядро системи. Далі йде рахунок, який складається з хостингу, домену, іноді платної теми, іноді платних модулів, резервного копіювання, оновлень і роботи розробника, коли щось ламається або треба зробити нестандартне. Для магазину сюди ж додаються платні інтеграції з доставкою та оплатою.
Найбільшу статтю витрат зазвичай складає не гроші, а час. Оновити ядро й розширення, перевірити, що після оновлення нічого не відвалилося, стежити за версією PHP на хостингу, реагувати на повідомлення про вразливості – це регулярна робота, а не разова дія при запуску.
Дві поради з практики. Установка CMS в один клік на хостингу не означає, що систему можна роками не оновлювати. І резервна копія вважається робочою тільки після того, як ви хоча б раз відновили з неї сайт: копія, яку ніхто не перевіряв, часто виявляється порожньою саме тоді, коли вона потрібна.
| CMS на своєму хостингу | Онлайн-конструктор | |
|---|---|---|
| Хостинг | Обираєте самі | Входить у тариф |
| Оновлення | Ваша відповідальність | Робить платформа |
| Доступ до коду | Повний | Залежить від платформи |
| Розширення | Будь-які сумісні | Лише з каталогу платформи |
| База даних | У вашому розпорядженні | Немає доступу |
| Обслуговування | Ваше | Платформи |
| Перенесення | Контролюєте дані | Залежить від експорту |
Вибір тут не про якість, а про те, скільки технічної роботи ви готові взяти на себе. Якщо підбирати хостинг, оновлювати систему й стежити за плагінами нема кому, хмарна платформа на кшталт uCoz зніме ці задачі повністю, хоч і обмежить свободу. Порівняння таких сервісів є в рейтингу конструкторів сайтів, а якщо потрібен третій варіант із локальними файлами й експортом коду, дивіться програми для створення сайтів.
Контентний сайт і магазин мають різні вимоги, і це найважливіша розвилка. Для магазину критичні каталог, оплата, доставка, облік замовлень і фіскалізація. Для контентного проєкту – редактор, структура матеріалів, ролі авторів і швидкість публікації. Система, яка добре робить перше, не зобов'язана добре робити друге.
Питання, яке визначає більше, ніж технічні характеристики. Під WordPress виконавця знайти легко й недорого, під MODX чи TYPO3 – складніше й дорожче. Якщо сайт робить підрядник, а далі його веде ваш маркетолог, обирайте систему, з якою цей маркетолог упорається без дзвінка розробнику через кожну правку.
Про це згадують останнім, а редактор працює з системою щодня. Подивіться адмінку очима людини, яка публікуватиме матеріали: скільки кроків до нової сторінки, чи зрозуміло, де що лежить, чи можна вставити зображення без інструкції. Незручна адмінка призводить до того, що сайт просто перестають оновлювати.
Тридцять сторінок і тридцять тисяч сторінок вимагають різних рішень. На невеликому сайті будь-яка система з рейтингу впорається, і вибір визначає зручність. На великому починають важити структура даних, швидкість вибірок із бази, кешування й можливість описати власні типи матеріалів. Саме на цьому масштабі Drupal і TYPO3 починають виглядати логічно, а на малому виглядають надлишковими.
Перевірте до встановлення: яка версія PHP потрібна, яка база даних, скільки пам'яті, чи є доступ до cron, чи підтримується кешування. Drupal і TYPO3 вимогливіші за WordPress, і найдешевший тариф віртуального хостингу під них може не підійти. Дешевий хостинг, який не тягне систему, коштує дорожче за нормальний, бо ви платите ще й часом на пошуки причин гальмування.
Дивіться не на кількість, а на якість конкретних потрібних вам модулів. Коли розширення востаннє оновлювали, чи сумісне воно з поточною версією системи, чи є підтримка, чи не покинув його автор. Один покинутий модуль в основі магазину створює більше проблем, ніж відсутність десяти необов'язкових.
Абсолютних рейтингів захищеності не буває. Дивитися варто на те, які версії системи ще підтримуються, як публікуються повідомлення про вразливості, наскільки просто ставити оновлення й чи є можливість перевірити оновлення на тестовій копії перед тим, як застосовувати на живому сайті. Остання практика рятує найчастіше.
Перевіряйте конкретику, а не обіцянки: чи задаються заголовки й описи сторінок, чи керуєте ви адресами, чи є канонічні посилання, карта сайту, robots.txt, перенаправлення й мікророзмітка. Усі сім систем це вміють, десь з коробки, десь через розширення. Далі позиції залежать від контенту, а не від рушія, і як це працює, розібрано в матеріалі про пошукові системи.
З'ясуйте заздалегідь, чи можна вивантажити контент, чи маєте ви доступ до бази даних, чи збережуться адреси сторінок при переїзді, як перенести медіафайли. Окремо про кастомні проєкти: сайт, зібраний розробником за нестандартною архітектурою без документації, переносити вдвічі дорожче. І домен має бути зареєстрований на власника бізнесу, а не на агенцію, яка робила сайт.
Це окрема робота, яку варто оцінити ще на етапі вибору. Тексти й зображення переносяться майже завжди, хоча й не завжди автоматично. Дизайн не переноситься ніколи: шаблон доведеться робити заново під нову систему. Найдорожче обходяться магазини, бо крім товарів треба перенести замовлення, клієнтів, знижки й залишки, а формати в різних систем не збігаються.
Найважливіше при переїзді – адреси сторінок. Якщо вони зміняться, весь накопичений пошуковий трафік піде в нікуди, тому перенаправлення зі старих адрес на нові планують до запуску, а не після. Це та частина роботи, яку недосвідчені підрядники пропускають найчастіше.
Спрощено система зберігає контент, налаштування, користувачів і метадані в базі даних або у файлах. Коли відвідувач відкриває адресу, CMS збирає відповідь із шаблону, потрібних матеріалів і активних модулів, часто віддаючи вже готову закешовану версію сторінки.
Але описувати всі сучасні системи лише за цією схемою вже неточно. Частина проєктів генерує статичні сторінки наперед, частина працює за headless-моделлю.
Headless означає, що система відповідає тільки за зберігання й редагування контенту, а віддає його через API. Як саме цей контент показувати, вирішує окремий зовнішній додаток: сайт на React, мобільний застосунок, кіоск, розсилка. Зручність у тому, що один і той самий матеріал використовується в кількох каналах без дублювання. Ціна – фронтенд доводиться розробляти окремо, тобто без програміста тут не обійтися. Drupal, WordPress і TYPO3 вміють працювати в такому режимі поряд зі звичайним.
Для більшості звичайних сайтів – WordPress, і це підтверджується цифрами: 40,7% усіх сайтів і майже 59% ринку CMS за даними W3Techs на вересень 2026 року. Але в спеціалізованих сценаріях виграють інші: для магазину в Україні OpenCart, для складної корпоративної структури Drupal, для мережі багатомовних сайтів TYPO3.
OpenCart, передусім через кількість готових українських модулів для доставки, оплати, фіскалізації та маркетплейсів. Гідна альтернатива – WordPress із WooCommerce, особливо якщо магазин є частиною контентного сайту, а не окремим проєктом.
Усі сім із цього рейтингу. Ядро кожної системи має відкритий код і не потребує ліцензійних платежів. Окремо оплачуються хостинг, домен, частина тем і модулів, а також обслуговування сайту.
WordPress має незрівнянно більшу екосистему й нижчий поріг входу, тому для типового сайту він практичніший. Joomla сильніша там, де потрібні вбудована багатомовність, складніша структура розділів і гнучкі права користувачів без додаткових розширень. Абсолютного переможця тут немає.
WordPress простіший і швидший для звичайних сайтів. Drupal сильніший, коли потрібні складна модель контенту, детальні права, редакційні процеси, серйозна багатомовність і масштабування. Для сайту компанії на десять сторінок різниця буде тільки у витраченому часі, і не на користь Drupal.
OpenCart створений як система для торгівлі, у ньому магазин є основою. WooCommerce – це торговий шар поверх WordPress. Якщо ваш проєкт передусім магазин, логічніший OpenCart. Якщо це контентний сайт, до якого додається продаж кількох товарів, зручніше залишитися в WordPress.
Для встановлення й базового наповнення – ні, більшість хостингів ставлять WordPress, Joomla чи OpenCart в один клік, а далі ви працюєте в адмінці. Програміст знадобиться для нестандартного дизайну, кастомної функціональності, складних інтеграцій і в ситуації, коли після оновлення щось перестало працювати. Для Drupal, MODX і TYPO3 участь розробника потрібна практично від початку.
Оновлення безпеки варто ставити одразу, решту – за розкладом, який ви собі призначите, наприклад раз на місяць. Головне правило одне: спершу резервна копія, потім оновлення, і бажано спочатку на тестовій копії сайту. Сайт, який не оновлювали два роки, оновити одним стрибком зазвичай уже не виходить, і це перетворюється на окремий проєкт.
Впливає, але менше, ніж хостинг, кешування, розмір зображень і кількість встановлених розширень. Той самий WordPress може відкриватися за півсекунди й за вісім секунд, і різниця буде не в системі, а в тому, як її налаштували. Перш ніж міняти CMS через повільність, варто перевірити ці чотири речі.
Це модель, у якій система керує контентом, але не відповідає за його відображення. Контент віддається через API, а зовнішній додаток вирішує, як його показати. Підходить, коли один матеріал потрібен одразу в кількох каналах, і вимагає окремої розробки фронтенду.
Якщо коротко, то для більшості проєктів розумно почати з WordPress і не ускладнювати. Він закриває блоги, сайти компаній, портфоліо, медіа й невеликі магазини, а виконавця під нього знайти простіше, ніж під будь-яку іншу систему зі списку.
Спеціалізовані задачі вимагають спеціалізованих рішень. Магазин в Україні комфортніше почувається на OpenCart, міжнародна торгівля на PrestaShop, складна корпоративна структура на Drupal, мережа багатомовних сайтів на TYPO3, а кастомний дизайн під розробника на MODX. І пам'ятайте, що найпоширеніша система не є автоматично найкращою саме для вашого проєкту.