Поки ви набираєте в адресному рядку mozok.net і тиснете Enter, браузер устигає опитати кілька серверів у різних мережах і дізнатися від них, де фізично живе сайт. Я перевірив, що саме відповідають сервери для mozok.net, запустивши утиліту dig із трасуванням. Кореневі сервери DNS відповіли, що зоною .net займаються сервери gtld-servers.net. Ті, у свою чергу, назвали сервери імен самого домену, ns1.ucoz.net і ns2.ucoz.net. Уже від ns2.ucoz.net прийшла остаточна відповідь з IP-адресою 195.216.243.66, і тільки після цього браузер зміг звернутися до сервера сайту. Увесь ланцюжок з нуля зайняв близько двохсот мілісекунд, а повторний запит пройшов за 0 мс, бо відповідь уже лежала в кеші.
Доменне ім'я – це зрозуміла людині адреса в системі DNS, як-от mozok.net. Вона дозволяє користуватися назвою замість числової IP-адреси сервера. На тому самому імені тримаються сайт, корпоративна пошта, API та інші мережеві сервіси, тому втрата домену зачіпає одразу все.
Сам домен не є ні сайтом, ні хостингом. Це окремий запис у реєстрі доменної зони, реєстрацію якого треба вчасно продовжувати, а DNS-записи домену вказують, куди спрямовувати запити. Сайт можна перенести на інший сервер, залишивши адресу, і так само можна змінити адресу, не чіпаючи сервер.
Якщо коротко, доменне ім'я означає назву в ієрархічній системі DNS, закріплену за одним реєстрантом і прив'язану до мережевих ресурсів, найчастіше до сервера сайту і поштових серверів. У шкільних тестах його визначають як ім'я сайту чи комп'ютера в мережі Інтернет. Для тесту цього вистачає, а для власного проєкту краще тримати в голові ширшу картину, бо одне ім'я обслуговує зовсім різні речі, і налаштування для них теж різні.
Візьмемо адресу shop.example.com і прочитаємо її справа наліво. Праворуч стоїть .com, домен верхнього рівня (TLD). Перед ним example, тобто ім'я, яке хтось зареєстрував у зоні .com і за яке платить щороку. Ліворуч shop, піддомен, що його власник example.com створив у своїх налаштуваннях DNS без окремої реєстрації. Так само поруч можуть з'явитися mail.example.com чи api.example.com, і жоден із них не потребуватиме нової оплати реєстратору.
Сайт складається з контенту і програми, яка його показує. Домен лише ім'я в DNS. Тимчасово сайт може жити без власного домену, на технічному піддомені платформи на кшталт mysite.ucoz.net або навіть за IP-адресою. Для постійного проєкту власне ім'я практичніше, бо системна адреса прив'язана до платформи, і при переїзді на інший сервіс її не забереш.
З хостингом плутанини ще більше, тож ось коротке порівняння:
| Домен | Хостинг | |
|---|---|---|
| Що це | Ім'я в DNS | Сервер і ресурси, на яких працює сайт |
| Де оформлюється | У реєстратора | У хостинг-провайдера або разом із платформою |
| Чи можна змінити окремо | Так, переносом до іншого реєстратора | Так, переносом сайту на інший сервер |
| Чи треба продовжувати | Так, до кінця строку реєстрації | Залежить від тарифу |
Купувати домен і хостинг в одній компанії не обов'язково. Один кабінет зручніший, але домен у одного реєстратора спокійно працює із сервером у зовсім іншого провайдера, достатньо правильно прописати DNS-записи. Чим безкоштовний хостинг відрізняється від платного і коли його ліміти починають заважати, пояснює наш огляд безкоштовного хостингу.
DNS (Domain Name System) влаштована як розподілена ієрархія. Нагорі корінь, нижче зони верхнього рівня на кшталт .net чи .ua, ще нижче окремі домени з власними серверами імен. Жоден сервер не зберігає адрес усього інтернету. Кожен рівень знає тільки, до кого звернутися далі.
У спрощеному вигляді все починається з резолвера: ви вводите домен, і пристрій звертається до нього, зазвичай до DNS-сервера провайдера або до публічного, як 1.1.1.1 чи 8.8.8.8. Якщо відповідь уже є в кеші, резолвер віддає її одразу. Якщо ні, він проходить ієрархію від кореня до авторитетних серверів домену, отримує потрібний запис, найчастіше IP-адресу, і повертає його браузеру, а той уже з'єднується із сервером сайту, і DNS у цій розмові більше участі не бере.
Уявлення, що кожен сайт має свою унікальну IP-адресу, давно застаріло (як і приклади на кшталт 31.679.67.3 зі старих статей, адже в IPv4 кожне з чотирьох чисел не більше 255). На одному IP звичайного віртуального хостингу працюють десятки й сотні сайтів, а сервер розрізняє їх за іменем, яке браузер передає в запиті. Буває й навпаки, коли один домен віддає різні IP залежно від країни відвідувача, працює через CDN або балансувальник навантаження. Зворотний запит для адреси mozok.net повертає ім'я s770.ucoz.net, тобто сервер платформи uCoz, на якій працює сайт.
Налаштування домену зводяться до кількох типів записів, і для першого сайту зазвичай вистачає шести:
| Запис | Для чого потрібен |
|---|---|
| A | Вказує IPv4-адресу сервера, наприклад 192.0.2.10 |
| AAAA | Те саме для IPv6 |
| CNAME | Робить ім'я псевдонімом іншого імені, скажімо www.example.com для example.com або для адреси платформи |
| MX | Називає сервери, які приймають пошту домену |
| TXT | Зберігає текстові значення, зокрема підтвердження прав у Google Search Console та налаштування SPF і DMARC для пошти |
| NS | Визначає авторитетні сервери імен, відповідям яких про домен довіряють |
Сервер імен не варто уявляти скринькою, де лежить IP сайту. Він зберігає всю зону домену з усіма записами, і адреса сайту лише одна з них. А 192.0.2.10 у таблиці взята з діапазону, який стандарти відвели спеціально для документації, тож вона нікуди не веде.
Доменне ім'я має такі характеристики: зона, рівень, реєстрант, реєстратор, строк реєстрації, статус, налаштування DNS і правила реєстру, в якому ім'я зареєстроване. Частину з них видно в публічних сервісах WHOIS і RDAP, решту знають тільки власник і реєстратор.
Ці три слова плутають постійно, хоча ролі за ними зовсім різні. Реєстр (registry) керує конкретною доменною зоною і веде її базу. Для .com це компанія Verisign, для .ua і публічних доменів на кшталт com.ua реєстраційну систему веде ТОВ "Хостмайстер". Реєстратор (registrar) приймає від вас заявку, передає її в реєстр і далі обслуговує домен, але самих імен не створює. Реєстрантом називають особу чи організацію, на яку домен зареєстровано, і саме від цього запису залежить, хто керуватиме адресою через рік чи через десять.
Над цією схемою стоїть ICANN, корпорація, яка координує глобальну систему DNS, укладає договори з реєстрами загальних зон на кшталт .com, .org чи .shop і акредитує реєстраторів, які в цих зонах працюють. Доменних імен кінцевим користувачам ICANN не присвоює, а національні зони, як .ua, живуть за правилами власних адміністраторів.
Домен реєструють не назавжди. Ви отримуєте право користуватися ім'ям протягом оплаченого строку за правилами реєстру і договором із реєстратором, і це право треба продовжувати. Власником домену в побуті називають того, хто ним користується, хоча юридично йдеться про право користування, яке закінчується разом зі строком.
Максимальний строк залежить від зони. У .com і в публічних українських доменах можна оплатити до 10 років наперед (для com.ua це прямо записано в регламенті Хостмайстера), а в деяких національних зонах діють інші обмеження, тому строк краще уточнити в реєстратора до оплати.
Статус показує, що з доменом можна робити прямо зараз. RDAP-запит для mozok.net, наприклад, повертає статус "client transfer prohibited". Він означає, що реєстратор заблокував перенесення, і забрати домен простою заявкою на трансфер не вийде. Інші статуси повідомляють, що строк минув, що домен видалено або що він чекає остаточного звільнення.
DNS-сервери входять до характеристик домену як технічна частина. Від їхньої надійності залежать доступність сайту і швидкість, з якою браузер отримує адресу. Окремої SEO-ваги вони не мають, а нестабільний DNS шкодить інакше, бо сайт час від часу стає недоступним і для людей, і для пошукового робота.
Ім'я читається справа наліво, від загального до конкретного, а рівні відділяються крапками. Кожна частина між крапками може мати від 1 до 63 символів.
Домен першого, або верхнього, рівня (TLD), який ще називають доменною зоною, стоїть після останньої крапки, як .com, .org чи .ua. Вибирати доводиться з тих зон, що вже існують у кореневій зоні DNS, придумати власну просто так не вийде.
У example.com реєструють саме мітку example, це ім'я другого рівня. З українськими адресами трохи складніше. У shop.com.ua зоною верхнього рівня лишається .ua, com.ua виконує роль публічного домену другого рівня, а приватне ім'я shop.com.ua, за яке ви платите реєстратору, формально належить до третього рівня. Тож другий рівень у .com і в com.ua означає різні речі.
Частина blog в адресі blog.example.com називається піддоменом. Власник example.com створює такі імена у своїй DNS-зоні без нової реєстрації, хоча хостинг або платформа можуть обмежувати їхню кількість. Піддомени зручні для окремих сервісів, скажімо магазину на іншій платформі чи довідкового центру. Будувати на них SEO-стратегію з розрахунку, що кожен піддомен сам собою просуватиметься як окремий сайт, не варто.
Поділ зон на географічні й тематичні занадто грубий. IANA, яка адмініструє кореневу зону, розкладає зони на кілька типів, і для практики вистачає трьох.
Національні зони (ccTLD) мають двобуквений код країни, наприклад .ua, .pl, .sk. Кожною керує національний адміністратор за власними правилами. Загальні зони (gTLD) на кшталт .com, .org, .net, .shop чи .online працюють за договорами з ICANN, і реєструватися в більшості з них може будь-хто. Нарешті, є зони з умовами допуску, скажімо .int для міжнародних організацій, створених договорами між державами, або .bank, де реєструють лише перевірені банки.
Назва зони давно не гарантує змісту. Зону .com створювали для комерційних організацій, а сьогодні там і особисті блоги, і медіа, і некомерційні проєкти. У .org так само реєструються не лише неприбуткові організації, окремих умов для цього зона не ставить.
Окремо стоять інтернаціоналізовані імена (IDN), записані не латиницею. В Україні це кирилична зона .укр, де, за правилами реєстраторів, торговельна марка не потрібна. Перед реєстрацією кириличного домену подумайте, як його набиратимуть люди без української розкладки, як він виглядатиме в поштових адресах і при копіюванні (браузер нерідко показує його як xn--...), і чи не з'являться схожі на вигляд підробки з латинськими літерами.
Для українського проєкту вибір зазвичай крутиться навколо .ua, com.ua, регіональної зони і міжнародного .com. Відрізняються вони насамперед сценарієм реєстрації, ціна тут вторинна.
Приватне ім'я другого рівня виду example.ua реєструють лише під торговельну марку. За регламентом Хостмайстера, ім'я має за написанням збігатися зі словесним знаком, права на який в Україні належать реєстранту за свідоцтвом України або за міжнародною реєстрацією з охороною на території України. Якщо реєстрант сам не власник марки, знадобиться опублікована в офіційному бюлетені ліцензія або передача прав. Кириличну марку транслітерують латиницею за однією з дозволених таблиць. Заявку перевіряють у кілька етапів, від чинності охорони знака до збігу реєстранта з власником прав, і розглядають її до 14 діб.
У com.ua, in.ua, net.ua, org.ua і в географічних доменах на кшталт kyiv.ua чи lviv.ua реєстрація відкрита для всіх, торговельна марка не потрібна. Хостмайстер прямо перелічує ці зони як доступні для реєстрації. Різниця між ними скоріше звичаєва: com.ua найчастіше беруть компанії й магазини, in.ua особисті та невеликі проєкти, регіональні зони локальний бізнес, якому важливо показати місто.
Домени gov.ua, edu.ua та подібні до публічних не належать. У них реєструються тільки організації певного типу за окремими правилами, і купити таке ім'я так само, як звичайний com.ua, не вийде.
Нижче зведена таблиця за документами Хостмайстера та реєстраторів, чинними у вересні 2026 року. Це довідка, а не офіційний документ реєстру.
| Зона | Тип | Хто може зареєструвати |
|---|---|---|
| .ua | Національна зона, приватне ім'я другого рівня | Власник прав на словесну торговельну марку в Україні або ліцензіат |
| .com.ua | Публічний домен | Будь-хто, марка не потрібна |
| .in.ua, .net.ua, .org.ua | Публічні домени | Будь-хто |
| .kyiv.ua, .lviv.ua та інші міські | Географічні публічні домени | Будь-хто |
| .укр | Кирилична національна зона | Будь-хто, марка не потрібна |
| .gov.ua, .edu.ua | Спеціальні домени | Лише організації відповідного типу |
| .com | Загальна міжнародна зона | Будь-хто |
Єдиної ціни на домен немає, як і середньої по ринку. Щоб не гадати, ми взяли прайс одного реєстратора, Imena.ua, станом на 11 вересня 2026 року. Це ціни конкретної компанії, а не тарифи реєстру, і в інших реєстраторів вони відрізнятимуться.
| Зона | Реєстрація або продовження на рік, грн |
|---|---|
| .net.ua | 591 |
| .in.ua | 603 |
| .org.ua | 624 |
| .kyiv.ua | 657 |
| .com.ua | 738 |
| .com | 876 |
| .org | 885 |
| .net | 987 |
| .ua | 3528, тільки під торговельну марку |
У цього реєстратора реєстрація і продовження коштують однаково, тому прайс читається просто. Так буває не завжди, і багато реєстраторів ставлять на перший рік акційну ціну, а з другого рахують повну, і дивитися варто саме на вартість продовження, бо платити її доведеться роками. Третя ціна, відновлення, виникає тоді, коли строк пропустили і домен уже перейшов у стан видалення. Зазвичай вона помітно вища за звичайне продовження, проте єдиного множника немає, кожен реєстратор рахує по-своєму.
Для бюджету сайту домен рідко стає великою статтею витрат, у популярних зонах це 600–900 гривень на рік. Як ця сума виглядає поруч з рештою витрат, видно з розрахунку, скільки коштує створити сайт.
Основу задає зона, бо реєстр продає імена реєстраторам за оптовою ціною, і в кожної зони вона своя. Реєстратор додає власну націнку, дає знижки на акціях чи при оплаті на кілька років і продає додаткові послуги на кшталт приховування контактів або платного DNS. Окремо стоять преміум-імена, коли реєстр сам позначає короткі чи популярні слова як преміальні й продає їх дорожче.
Поширена думка, що коротке ім'я завжди дорожче, змішує два різні сценарії. Звичайне вільне ім'я з трьох літер при стандартній реєстрації зазвичай коштує стільки ж, скільки з дванадцяти. Дорогі ті короткі імена, які вже хтось зареєстрував і перепродає на вторинному ринку, або ті, що реєстр позначив як преміум. Рівень на ціну теж прямо не впливає. Формально example.com.ua стоїть на третьому рівні й коштує 738 гривень, а example.com і example.ua обидва на другому, проте між ними різниця вчетверо.
Добре ім'я легко набрати, легко вимовити і легко запам'ятати. Найпростіший тест такий: продиктуйте адресу по телефону людині, яка її не бачила. Якщо довелося пояснювати "через дефіс", "латинська i" чи "дві літери s", ім'я варто спростити.
Якщо в бізнесу є назва, домен найчастіше будують навколо неї. Адреси на кшталт kupyty-deshevi-vikna-kyiv.com.ua пошуковику нічого особливого не додають. Ключове слово в домені може підказати людині тематику, але контенту, посилань, технічної оптимізації і впізнаваності бренду воно не замінить. До того ж такий домен прив'язує вас до одного товару й одного міста, і коли асортимент розшириться, адреса почне заважати.
Дефіси й цифри не заборонені, і пошуковики за них не карають. Проблема в диктуванні, бо kyiv-taxi24 доведеться пояснювати по буквах, а частина людей однаково набере kyivtaxi24. Для української назви додається ще й транслітерація. "Ж" пишуть як zh або j, "х" як kh або h, "щ" як shch, sch чи sh, і кожен клієнт вибере свій варіант. Якщо в назві є такі літери, беріть ім'я за офіційною транслітерацією (таблицю затвердила постанова Кабміну №55 від 2010 року) і, за можливості, зареєструйте найочевидніший альтернативний варіант з переадресацією на основний.
Для бренду корисно одразу перевірити, чи вільні схожі імена в Instagram, Facebook, TikTok і на маркетплейсах, де ви продаватимете. Реєстрації домену це не заважає, просто однакова назва скрізь позбавляє клієнтів плутанини.
Перед реєстрацією домену для бізнесу перевірте, чи немає конфлікту з чужою торговельною маркою. В Україні для цього є спеціальна інформаційна система УКРНОІВІ з базою заявок і свідоцтв. Якщо проєкт працює за кордоном, дивляться бази відповідних країн або глобальну базу брендів WIPO. Самостійний пошук не рівноцінний юридичній перевірці, адже схожість оцінюють за звучанням, значенням і класами товарів, точний збіг лише один із критеріїв, тому для важливого бренду краще залучити патентного повіреного.
Авторське право тут ні до чого. Спори довкола доменів зазвичай стосуються торговельних марок, фірмових найменувань та інших прав на позначення, а авторське право охороняє твори, не назви.
Найшвидше перевірити доступність у пошуку на сайті реєстратора. Точнішу картину дає WHOIS або його сучасний наступник RDAP. Для загальних зон зручний сервіс ICANN Lookup, для .ua і публічних українських доменів є пошук на сайті Хостмайстера. Контактів власника у відповіді ви, найімовірніше, не побачите. Після набуття чинності європейським GDPR у 2018 році більшість реєстраторів приховує персональні дані реєстрантів, а частина зон обмежує публічний WHOIS власними правилами.
Ім'я, яке вже колись реєстрували, перед покупкою варто перевірити на минуле. Вебархів web.archive.org покаже старі версії сайту, сервіси аналізу посилань покажуть, хто на нього посилається, а доступ до Search Console попереднього власника, якщо його вдасться отримати, покаже ручні санкції. Сам по собі старий домен переваги в пошуку не дає. Спамне минуле або конфлікт через марку, навпаки, можуть дістатися вам разом з адресою.
Сама реєстрація займає хвилин десять, якщо назву вже вибрано і перевірено. Якщо сайту ще немає, спершу загляньте в інструкцію, як створити сайт самостійно, а послідовність із доменом така:
Реєструйте домен на власника бізнесу або на компанію, а не на фрилансера, співробітника агенції чи знайомого розробника. Коли домен записаний на підрядника, це організаційний ризик для клієнта. Людина звільнилася, агенція закрилася, стосунки зіпсувалися, і довести право на адресу раптом стає складно. Кабінет у реєстратора теж має належати власнику, а підрядник отримує доступ на час робіт.
Пошта для відновлення доступу повинна бути під контролем того самого власника. Не робіть єдиною поштою для відновлення адресу на тому самому домені, бо якщо домен перестане працювати, лист із посиланням на відновлення просто нікуди не прийде, і коло замкнеться.
Після оплати домен ще не веде на ваш сайт, і щоб він запрацював, пройдіть короткий список:
Якщо сайт зроблено на uCoz, uKit, Wix чи іншій хмарній платформі, хостинг уже входить у сервіс, і купувати його окремо не треба. Домен підключають за інструкцією платформи, найчастіше зміною NS-серверів або додаванням пари записів. Саме так підключено і mozok.net, у зоні .net для нього записані сервери імен uCoz. Платформи, де хостинг іде в комплекті, порівнюються в рейтингу конструкторів сайтів.
Зміни в DNS застосовуються не миттєво, і причина цілком технічна. Кожен запис має TTL, час, протягом якого резолвери можуть тримати відповідь у кеші. У зоні .net запис про сервери імен mozok.net має TTL 172800 секунд, тобто 48 годин, і звідси, найімовірніше, взялася живуча цифра у дві доби. А IP-адреса сайту кешується на 14400 секунд, чотири години. Новий A-запис частина відвідувачів побачить за кілька хвилин, решта після того, як закінчиться старий TTL, а зміна NS-серверів зазвичай розтягується довше. Якщо плануєте переїзд, зменште TTL заздалегідь, за день-два до перемикання.
Найпрозаїчніший спосіб втратити домен полягає в тому, що його забули продовжити, тож базовий захист виглядає так:
Що відбувається після закінчення строку, залежить від зони, і в публічних українських доменах, як-от com.ua, регламент Хостмайстера передбачає 30 діб, протягом яких реєстр ще публікує домен у DNS, а реєстратор може його продовжити. Якщо реєстратор домен видалив, ще 30 діб його можна відновити через того самого реєстратора, потім 5 діб він чекає остаточного видалення, і повернути його вже не вийде. У загальних зонах на кшталт .com діють правила ICANN. Реєстратор мусить нагадати про закінчення строку приблизно за місяць і за тиждень, а після видалення реєстр тримає ім'я 30 днів у періоді відновлення. Реальні строки і ціни на кожному етапі визначає ваш реєстратор, і вони бувають жорсткішими за регламентні.
Захоплення домену зазвичай починається з доступу до кабінету реєстратора, через вгаданий пароль, фішинговий лист чи стару пошту колишнього працівника. Хто керує кабінетом, той може змінити сервери імен і фактично забрати і сайт, і пошту. Тому двофакторна автентифікація в кабінеті реєстратора важить більше, ніж вдало підібрана назва.
DNSSEC додає до відповідей DNS цифровий підпис, і резолвер може перевірити, що відповідь не підмінили по дорозі. Зона .ua цю технологію підтримує, проте для першого сайту вона не обов'язкова, а щоб увімкнути її, підтримка потрібна з трьох боків, від зони, реєстратора і DNS-провайдера.
Національна зона .ua чи com.ua дає пошуковику зрозумілий географічний сигнал, і для сайту, орієнтованого на Україну, це плюс. Проте позиції складаються з сотень факторів, і сайт на .com може стабільно тримати високі місця в українській видачі. Ключове слово в домені окремої ваги не має, вік домену теж. Між піддоменом blog.example.com і папкою example.com/blog/ у Google немає загальної переваги, представники пошуковика говорили про це неодноразово, тож структуру вибирають з міркувань зручності і того, як влаштований проєкт.
Переїзд сайту з трафіком на нове ім'я означає повноцінну міграцію, а не заміну назви в налаштуваннях, і робіт тут кілька:
Google радить тримати переадресації якомога довше, як правило щонайменше рік, і попереджає, що позиції під час переїзду тимчасово коливатимуться. Тож міняти домен лише тому, що знайшлося коротше ім'я, сенсу мало. Що робити з видимістю сайту далі, описано в гайді про якісне просування сайтів.
Для нового сайту домен вибирають як довгострокову адресу й частину бренду, а не як набір ключових слів. Після реєстрації мало підключити його до хостингу. Кабінет реєстратора, пошта для відновлення і продовження мають залишатися в руках власника, а не того, хто налаштовував сайт.
Між .ua, com.ua, регіональною зоною і .com однозначного переможця немає. Зона .ua підходить під зареєстровану марку, com.ua під бізнес в Україні, .com під міжнародний проєкт, і в кожної з них свої правила, які варто прочитати до оплати.
Назва в системі DNS, наприклад mozok.net, якою люди користуються замість IP-адреси сервера. Через неї працюють сайт, пошта та інші сервіси, а саму назву реєструють на певний строк і продовжують.
Наприклад, example.com. Зона верхнього рівня тут .com, зареєстроване ім'я example. У blog.example.com до них додається піддомен blog.
Зона, рівень, реєстратор, реєстрант, строк реєстрації, статус і налаштування DNS. Для окремих зон, як-от .ua, до цього списку додаються особливі умови реєстрації.
Розподілена ієрархічна система, яка зіставляє доменні імена з мережевими ресурсами, найчастіше з IP-адресами серверів. Вона складається з кореня, зон верхнього рівня і серверів імен окремих доменів.
Домен дає ім'я й адресу, хостинг надає сервер, на якому працює сайт. Оформлюють їх окремо, і міняти можна незалежно одне від одного.
Остання частина адреси після крапки, скажімо .com, .ua чи .org. Її ще називають доменною зоною або TLD.
У example.com це example, ім'я, яке реєструють у зоні .com. В українській схемі example.com.ua додається ще один рівень, і приватне ім'я там формально належить до третього.
Ім'я всередині вже зареєстрованого домену, як blog у blog.example.com. Власник домену створює піддомени у своїх налаштуваннях DNS без окремої реєстрації.
Універсальної ціни немає: у реєстратора Imena.ua 11 вересня 2026 року com.ua коштував 738 гривень на рік, in.ua 603, .com 876, а .ua 3528.
Не будь-хто. Приватне ім'я в .ua реєструють лише під словесну торговельну марку, яка охороняється в Україні, і написання має збігатися. Ціна теж вища, ніж у публічних доменах, в Imena.ua це 3528 гривень на рік.
Залежить від сценарію: під зареєстровану марку логічний .ua, для бізнесу в Україні com.ua, для міжнародного проєкту .com, і жоден варіант не дає гарантованої переваги в пошуку.
Опосередковано. Національна зона допомагає пошуковику зрозуміти географію сайту, але позиції визначає не зона сама по собі.
Ні. Читабельність і бренд зазвичай важать більше, ніж точний збіг із запитом.
Пропишіть DNS або NS-сервери, підключіть домен до хостингу чи конструктора, увімкніть HTTPS і, якщо треба, пошту. Потім перевірте автопродовження і захистіть кабінет реєстратора двофакторною автентифікацією.
У більшості зон можна, за правилами реєстру та обох реєстраторів. Зазвичай для цього знімають блокування перенесення і беруть код авторизації, але деталі в кожній зоні свої.
Спершу мине строк реєстрації, потім пільговий період, період відновлення і, нарешті, видалення. Тривалість кожного етапу залежить від зони й реєстратора, а наприкінці ім'я звільняється, і його може зареєструвати будь-хто інший.